1. Словник української мови в 11 томах

шелестун

ШЕЛЕСТУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто видає шелест (у 1 знач.).

Листочки з вітриком, жартуючи, шептались: — Ану голубчику, ще,ще дихни! Бач, братіку, які ми повдавались Веселії Шелестуни (Гл., Вибр., 1951, 83);

// Про безголосу чи з тихим голосом людину.

В останні роки з’явилося чимало сортів отих виконавців [пісень]: хрипуни, шептуни, шелестуни тощо (Літ. Укр., 17.XII 1968, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шелестун — ШЕЛЕСТУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто видає шелест (у 1 знач.). Листочки з вітриком, жартуючи, шептались: – Ану голубчику, ще,ще дихни! Бач, братіку [братику], які ми повдавались Веселії Шелестуни (Л. Глібов); // Про безголосу чи з тихим голосом людину. Словник української мови у 20 томах
  2. шелестун — шелесту́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  3. шелестун — -а, ч., розм. Той, хто видає шелест (у 1 знач.). || Про безголосу чи з тихим голосом людину. Великий тлумачний словник сучасної мови