шептуха
ШЕПТУ́ХА, и, ж., розм.
1. Жін. до шепту́н 1, 2.
Як стане шептуха коло уха, не буде тобі, мамо, довіку кожуха (Номис, 1864, № 8414);
Перший клопіт — це здихатися шептух, які сновигали в Саїдовім дворі (Ле, Міжгір’я, 1953, 206).
2. також у сполуч. із сл. баба, бабка, заст. Жін. до шепту́н 3.
Прийшла шептуха і наварила якогось зілля, щоб напоїти [Лесю] на ніч (П. Куліш, Вибр., 1969, 95);
Цілу ніч на горищі щось гурчить, як ото на прядці пряде або на бубні бубонить. Вона і до знахарів, і до шептух — не допомагає (Тют., Вир, 1964, 85);
[2-й чоловік:] Що ж ти думаєш, поки баба-шептуха пришкандибала, він і одходив хлопця, єй-богу, не брешу! (Кроп., І, 1958, 479);
Віктор пригадав, як колись сусідський гусак злякав його малого, наздогнавши й зваливши на землю.. А після того мати, щоб і батько не знав, водила його до бабки-шептухи, щоб та вигнала переляк (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 86).
Значення в інших словниках
- шептуха — Ворожка, бабка, знахурка, п! ВІДЬМА, ЧАРІВНИЦЯ Словник синонімів Караванського
- шептуха — див. чародій Словник синонімів Вусика
- шептуха — ШЕПТУ́ХА, и, ж., розм. 1. Жін. до шепту́н 1, 2. Як стане шептуха коло уха, не буде тобі, мамо, довіку кожуха (Номис); Перший клопіт – це здихатися шептух, які сновигали в Саїдовім дворі (Іван Ле). 2. також у сполуч. зі сл. баба, бабка, заст. Жін. Словник української мови у 20 томах
- шептуха — шепту́ха іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- шептуха — -и, розм. 1》 Жін. до шептун 1), 2). 2》 також у сполуч. зі сл. баба, бабка. Жін. до шептун 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- шептуха — ЗНА́ХАРКА, ВОРО́ЖКА, ВОРОЖБИ́ТКА заст., ЗНА́ТНИ́ЦЯ заст., БА́БА заст., БА́БКА заст., ШЕПТУ́ХА заст., ЗНА́ХОРКА (ЗНА́ХУРКА) рідко. — Пор. 1. ві́дьма. Словник синонімів української мови
- шептуха — Шептуха, -хи ж. = шептуня. Я баба шептуха од злого духа. Ном. № 8353. Словник української мови Грінченка