1. Словник української мови в 11 томах

шерхебель

ШЕРХЕ́БЕЛЬ, я, ч. Рід рубанка для первинного стругання деревини.

Три хлопчики — один рудоволосий, Чорнявий другий та білявий третій — Майструють тут: шерхебелем один Орудує, обстругуючи бистро Бруски із жилками червонуваті (Рильський, II, 1960, 94);

— Не без кінця ж буде тягтися війна. Закінчимо, повернемось додому… Візьмемо в руки сокири, рубанки та шерхебелі (Гончар, І, 1954, 436).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шерхебель — Струг Словник чужослів Павло Штепа
  2. шерхебель — ШЕРХЕ́БЕЛЬ, я, ч. Рід рубанка для первинного стругання деревини. Три хлопчики – один рудоволосий, Чорнявий другий та білявий третій – Майструють тут: шерхебелем один Орудує, обстругуючи бистро Бруски із жилками червонуваті (М. Словник української мови у 20 томах
  3. шерхебель — шерхе́бель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. шерхебель — -я, ч. Рід рубанка для первинного стругання деревини із заокругленою ріжучою кромкою леза. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шерхебель — шерхе́бель (нім. Scharfhobel, від schärfen – загострювати і Hobel – струг) столярний інструмент (рубанок з закругленим лезом) для первинного (грубого) стругання деревини. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. шерхебель — РУБА́НОК (теслярський інструмент для ручного стругання деревини), ГЕ́МБЕЛЬ розм., ГИ́БЕЛЬ діал.; ШЕРХЕ́БЕЛЬ (для первісного стругання деревини). Тимко стояв біля верстата й рубанком завзято стругав дошку (О. Словник синонімів української мови