шкурка

ШКУРКА, и, ж.

1. Зменш. до шкура 1-3, 5.

Тепер згадує отець Никон чудовий соболевий комір, пошитий зі шкурки звірка, який трапляється лише вряди-годи (Донч., II, 1956, 9);

Основним товаром світової хутрової торгівлі у наш час є шкурки норок (Наука.., 6, 1973, 44);

Хоча на славу вдавалася йому чиньба, але він всім серцем хлібороба ненавидів її, не бруд чинбарні, а золоті та зелені сап’яни полів бачив перед собою, коли готував на торг кольорові шкурки (Стельмах, II, 1962, 115);

На візку сидів хлопець.. сухий, як кістка, обмотана жовтою шкуркою (Н.-Лев., IV, 1956, 289);

Любо тоді глянути на стиглу, прозору ягоду, що ледве стримує солодкий сік у тонкій шкурці (Коцюб., І, 1955, 191).

∆ Шліфува́льна шку́рка — папір або тканина з наклеєним на ній абразивним матеріалом, що використовується для зачищання й полірування різних виробів.

Виробничі випробування показали, що стійкість проти спрацювання алмазних барабанів і кругів у кілька тисяч разів вище, ніж шліфувальних шкурок (Веч. Київ, 12.УІ 1968, 2).

∆ Не ва́рта шку́рка ви́чинки див. ва́ртий.

2. Те саме, що кі́рка 1.

За одну ніч висохла земля, затягнулися тонісінькою льодовою шкуркою калюжі (Збан., Курил. о-ви, 1963, 224);

На столі з’явився високий глечик з пареним молоком. Зверху на ньому була темна, піджарена шкурка (Собко, Шлях.., 1948, 65).

∆ Натяга́ти (натягти́) шку́рку на кисі́ль див. натяга́ти¹.