шкутильгати
ШКУТИЛЬГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. на що і без додатка. Припадати на укорочену або хвору ногу під час ходьби.
Напилась я з криниці води та насилу рачки вилізла з рову. Іду я по різі та шкутильгаю (Н.-Лев., II, 1956, 8);
Входить, трохи шкутильгаючи, кравець Коляндра. (Коч., І, 1956, 439);
Я схиляю голову і, шкутильгаючи на ліву ногу, підходжу з кадильницею до отця Олександра (Мик., Кадильниця, 1959, 47);
Одну ваду мав коник, якого дістали Чернишеві: розкувавшись, він стер копито і шкутильгав тепер на праву передню (Гончар, III, 1959, 89);
Сторожова постать була примітна. Це був немолодий чолов’яга, інвалід. Він шкутильгав на обидві ноги (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 138);
*Образно. Приносить тоді господиня Стіл, але стіл шкутильгає на ногу; малий черепочок Вирівняв ногу старому служаці (Зеров, Вибр., 1966, 326).
2. Іти, припадаючи на укорочену або хвору ногу; шкандибати.
— Я бачила двох страшних старців, як їздила до костьолу. Шкутильгали на милицях через греблю (Н.-Лев., VII, 1966, 135);
Хоч кривий [Петро], отже так хутко шкутильгав, що трохи не біг (Март., Тв., 1954, 251);
Дем’ян Петрович дуже помалу шкутильгає до вагона (Крот., Сини.., 1948, 40);
Розумів хлопець, як важко батькові на одній нозі та на тій дерев’янці шкутильгати пухкою ріллею (Цюпа, Три явори, 1958, 34);
Воли, підбившись по кам’янистій дорозі, понуре шкутильгали (Гончар, III, 1959, 14).
3. перен., розм. Мати недоліки, бути в незадовільному стані.
Французька мова Григоренка виразно шкутильгала (Смолич, Світанок.., 1953, 134);
Ми встановили, що найвужче місце на заводі — верстатна обробка деталей. Тут і якість продукції часто шкутильгала і продуктивність праці відставала (Веч. Київ, 3.11 1966, 1);
// за чим. Не встигати, відставати (в розвитку, рості і т. ін.).
Ми не можемо задовольнитися тим, щоб наші тактичні лозунги шкутильгали услід за подіями, пристосовуючись до них після того, як вони відбулися (Ленін, 11, 1970, 132);
Критика ніколи не була керманичем для літературної творчості, а завсіди шкутильгала за нею, обчислювала готові вже здобутки, пояснювала їх (Фр., XVI, 1955, 246).
∆ Шкутильга́ти на оби́дві но́ги (на всі чоти́ри) — те саме, що Кульга́ти на оби́дві но́ги ( див. кульга́ти).
Перші дні польових робіт показали й інший бік медалі. Є ще в області такі керівники, які язиками ладні гори перевернути, а на ділі шкутильгають на обидві ноги (Рад. Укр., 7.IV 1961, 2);
3 електровозом горе. Не розженеться, не встига, та й машиніст, похоже, на всі чотири шкутильга (Дор., Три богатирі, 1959, 43).
Значення в інших словниках
- шкутильгати — Припадати на ногу, улягати ногою, КУЛЬГАТИ, кривуляти, ШКАНДИБАТИ. Словник синонімів Караванського
- шкутильгати — див. іти; ходити Словник синонімів Вусика
- шкутильгати — ШКУТИЛЬГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. на що і без дод. Припадати на вкорочену або хвору ногу під час ходьби. Напилась я з криниці води та насилу рачки вилізла з рову. Іду я по різі та шкутильгаю (І. Словник української мови у 20 томах
- шкутильгати — шкутильга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- шкутильгати — -аю, -аєш, недок. 1》 на що і без додатка. Припадати на укорочену або хвору ногу під час ходьби. 2》 Іти, припадаючи на укорочену або хвору ногу; шкандибати. 3》 перен., розм. Мати недоліки, бути в незадовільному стані. || за чим. Не встигати, відставати (в розвитку, рості і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- шкутильгати — КУЛЬГА́ТИ (іти, ходити, припадаючи на милицю або на хвору чи коротшу ногу), ШКАНДИБА́ТИ, ШКУТИЛЬГА́ТИ, ШКАНДИЛЯ́ТИ розм.; КУЛЯ́ТИ діал., КРИВА́ТИ діал., ШТИЛЬГУ́КАТИ діал.; НАКУ́ЛЬГУВАТИ, УЛЯГА́ТИ (ВЛЯГА́ТИ) розм. (злегка). Словник синонімів української мови
- шкутильгати — Шкутильга́ти, -га́ю, -га́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шкутильгати — Шкутильга́ти, -га́ю, -єш гл. = шкатильгати. Аж он Семен шкутильгає. Черк. у. Словник української мови Грінченка