1. Словник української мови в 11 томах

шкірити

ШКІ́РИТИ, рю, риш, недок., перех. Розсуваючи губи, відкривати, показувати (зуби, пащу, рот і т. ін.): вишкіряти.

Вовк хижо шкірив свої ікла (Збан., Курил. о-ви, 1963, 189);

*Образно. Михайло пройшов кілька кроків понад берегом і наткнувся на купу каміння. Оглядівся й побачив, що стоїть перед руїнами. Будинки шкірили на нього щербаті роти своїх потрощених стін (Загреб., Європа 45, 1959, 20).

Шкі́рити зу́би:

а) розсуваючи губи, відкривати, показувати зуби.

За туманом ніхто не помітив, що він [ведмідь] стояв тут-таки за торосом і шкірив зуби, ладний як до втечі, так і до боротьби (Трубл., І, 1955, 171);

Василько щоразу запускав свою руку в їх кудлату шорстку вовну, і пси шкірили зуби, наче усміхаючись йому (Турч.,’Зорі.., 1950, 46);

б) див. зуб.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шкірити — (зуби) вишкіряти, вишкірювати, вискалювати, скалити, ІД. сміятися. Словник синонімів Караванського
  2. шкірити — Шкіритися, вишкірювати, вишкірюватися, вишкіряти, вишкірятися, вищиряти, вищирятися, оскірювати, оскірюватися, оскірятися, ошкірятися Словник синонімів Вусика
  3. шкірити — ШКІ́РИТИ, рю, риш, недок., що. Розсуваючи губи, відкривати, показувати (зуби, пащу, рот і т. ін.); вишкіряти. Вовк хижо шкірив свої ікла (Ю. Збанацький); * Образно. Михайло пройшов кілька кроків понад берегом і наткнувся на купу каміння. Словник української мови у 20 томах
  4. шкірити — шкі́рити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. шкірити — шкірити: ◊ шкірити зу́би сміятися; усміхатися (м, ср, ст)||шкіритися Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. шкірити — -рю, -риш, недок., перех. Розсуваючи губи, відкривати, показувати (зуби, пащу, рот і т. ін.); вишкіряти. Шкірити зуби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. шкірити — вишкіря́ти (шкі́рити, щи́рити) / ви́шкірити (ви́щирити) зу́би, зневажл. 1. до кого і без додатка. Сміятися. Враз дама дожовує, ковтає і премило вишкіряє золоті зуби до Юри (Ю. Смолич); — Ти чого, підмагачу, зуби шкіриш? — дивується дядько Микола (М. Фразеологічний словник української мови
  8. шкірити — Шкі́рити, шкі́рю, шкі́риш; шкір, шкі́рте = скі́рити Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. шкірити — Шкірити, -рю, -риш гл. — зуби. Оскаливать (зубы). Переносно шкірити зуби — смѣяться. Ти думаєш, ми не бачили, як ти шкірив зуби, як нас переписували? Ото не смійся. Св. Л. 67. Словник української мови Грінченка