1. Словник української мови в 11 томах

шлунковий

ШЛУНКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до шлу́нок.

Бенкетів особливих у фільварку не бувало,., бо хворів той Більграйф на шлункову хворобу і не любив дивитися, як гості наминають те, що йому лікарі заборонили (Мур., Бук. повість, 1959, 7);

Вуйко Ілакович з огляду на шлунковий розлад у тітки Наталі делегував на родинне свято представника роду — сина (Вільде, III, 1968, 393);

Доведення того, що блукаючий нерв є справжнім секреторним нервом підшлункової і шлункових залоз, одразу висував Павлова на перше місце серед дослідників (Мед. ж., XIX, 3, 1949, 6).

∆ Шлунко́во-кишко́вий тракт див. тракт.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шлунковий — ШЛУНКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до шлу́нок. Бенкетів особливих у фільварку не бувало,., бо хворів той Більграйф на шлункову хворобу і не любив дивитися, як гості наминають те, що йому лікарі заборонили (І. Словник української мови у 20 томах
  2. шлунковий — шлунко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. шлунковий — -а, -е. Прикм. до шлунок. Шлунковий сік — продукт діяльності шлункових залоз та покривного епітелію слизової оболонки шлунка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шлунковий — Шлунковий, -а, -е Желудочный. Словник української мови Грінченка