1. Словник української мови в 11 томах

шляпка

ШЛЯ́ПКА, и, ж.

1. рідко. Зменш. до шля№па 1.

[Коноп:] Я бачив, у городі.. баришні ходять під шляпкою і цигарки курять (Кроп., II, 1958, 418).

2. чого. Закруглене потовщення кінцевої частини чого-небудь (стержня, цвяха і т. ін.); головка.

Оскільки шляпки цвяхів часто псують зовнішній вигляд виробу, то їх намагаються "втопити" (Гурток "Умілі руки..", 1955, 63);

// Верхня частина гриба.

Із шляпок сироїжок і маслят зчищають шкурочку (Технол. пригот. їжі, 1957, 28).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шляпка — ШЛЯ́ПКА, и, ж. 1. рідко. Зменш. до шля́па 1. [Конон:] Я бачив, у городі .. баришні ходять під шляпкою і цигарки курять (М. Кропивницький). 2. чого. Закруглене потовщення кінцевої частини чого-небудь (стержня, цвяха і т. ін.); головка. Словник української мови у 20 томах
  2. шляпка — шля́пка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. шляпка — -и, ж. 1》 рідко. Зменш. до шляпа 1). 2》 чого. Закруглене потовщення кінцевої частини чого-небудь (стержня, цвяха і т. ін.); головка. || Верхня частина гриба. Великий тлумачний словник сучасної мови