шори
ШО́РИ, шор, мн.
1. Ремінна кінська упряж із шлеєю та посторонками.
Запрягайте коні в шори. Коні воронії, Та й поїдем доганяти Літа молодії (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 292);
Стоїть бричка посеред двору, і коло неї на землі лежать шори (Ю. Янов., IV, 1959, 21);
// перен., розм. Штучно створена ширма, те, що заважає розуміти суть чого-небудь.
Раєвський висловлював думки про те, що віра в бога є шори для народу, сталевий щит, який допомагає царям пригнічувати народні маси (Наука.., 3, 1958, 45);
М. Стельмах.. бере курс на людину вільної думки і сміливих вчинків, повстає проти умоглядності і догматизму, які часто, виявляються шорами, що затуляють правду (Літ. Укр., 22.У 1962, 3).
∆ Бра́ти (узя́ти, рідко убра́ти) в шо́ри кого: а) підкоряти своїй владі, волі, ставити в залежність від себе кого-небудь.
— Не треба нам попускати їм [багатирям] ще в більшу силу вбитися. Бо тоді вони нас ще дужче в шори візьмуть та ще й з усіх боків: і судом, і землею, і скотиною — всім (Гр., II, 1963, 354);
Зумів [Потьомкін] узяти в шори розбійницькі турецько-татарські орди, спинити їх руїнницькі наскоки на південні землі України (Добр., Очак. розмир, 1965, 394);
— Невже через цих ледарів і п’яниць загине врожай? Узяти їх у залізні шори! (Донч., І, 1956, 79);
— Козаки самі там [у таборі] пораються, а нашому брату дають оглоблею по гамалику! — Що ж оце? Дак це нас козаки, мабуть, убрали в шори? (П. Куліш, Вибр., 1969, 173);
б) те саме, що вичи́тувати 5.
Як приїхав з дідом секретар, та як викликав Гаркушу прямо з постелі в контору, та як узяв його в шори (Ряб., Золототисячник, 1948, 52);
Трима́ти себе́ в шо́рах див. трима́ти;
Ходи́ти в шо́рах — бути залежним від когось, коритися комусь.
[Ізоген:] Тепера з молодими трудно. Мов коні-неуки, рвуть поводи і не хотять ніяк ходити в шорах (Л. Укр., III, 1952, 297).
2. Бокові щитки на вуздечці, прикріплені біля очей коня для того, щоб він не лякався.
Значення в інших словниках
- шори — мн., збруя, запряжка, сов. упряж; (на очах) заслона, п. полуда. Словник синонімів Караванського
- шори — Запряжь Словник чужослів Павло Штепа
- шори — ШО́РИ¹, шор, мн. 1. Ремінна кінська упряж із шлеєю та посторонками. Запрягайте коні в шори. Коні воронії, Та й поїдем доганяти Літа молодії (з народної пісні); Стоїть бричка посеред двору, і коло неї на землі лежать шори (Ю. Яновський); // перен., розм. Словник української мови у 20 томах
- шори — шо́ри множинний іменник Орфографічний словник української мови
- шори — Убрав у шори. Коли не дають можливості жити по своїй волі. Приповідки або українсько-народня філософія
- шори — шор, мн. 1》 Ремінна кінська упряж із шлеєю та посторонками. || перен., розм. Штучно створена ширма, те, що заважає розуміти суть чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шори — бра́ти / взя́ти в шо́ри кого. 1. Підкоряти кого-небудь своїй волі, примушувати коритися. — Більше всього на світі бійся, Іване, жінок,— кумедно зморщивши щоки, сказав Половинка.— Як візьмуть вони тебе в шори, не викрутишся (В. Фразеологічний словник української мови
- шори — У́ПРЯЖ (сукупність предметів для запрягання коней та інших тварин), ЗБРУ́Я, ШО́РИ мн., УПРЯ́ЖКА, ЗАПРЯ́ЖКА, ЗА́ПРЯГ, ПІДПРЯ́ЖКА, ПРИСТЯ́ЖКА діал. (для підпряжного коня). Дві пари найкращих жеребців запрягли, нова упряж з бубонцями (В. Словник синонімів української мови
- шори — Шо́ри, шор, шо́рам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шори — Шори, шор ж. Шоры, родъ упряжи. убрати в шори. Обмануть, надуть. Стали думать та гадать, як би в шори убрать, а самим десь дальше мандрувать. Ном. № 3084. Словник української мови Грінченка