шпаркий

ШПАРКИ́Й, а́, е́.

1. Який відбувається з великою швидкістю (про рух, дію і т. ін.); швидкий.

Павло віддав листа і за хвилину біг уже шпаркою ходою вгору вулицею (Л. Укр., III, 1952, 583);

— Ех! — вигукнув він. — Люблю шпаркі танці та дженджуристих дівчат! (Гуп., З горіха.., 1957, 52);

Напрочуд грають кобзарі, Кипить шпарке весілля (Граб., І, 1959, 413);

// Який швидко переміщується в просторі.

Він [Каїн] став мов вкопаний, поблід мов труп, 1 очі, мов два яструби шпаркії, Послав туди, в далеку даль горючу (Фр., X, 1954, 372);

Шпаркий паротяг трансєвропейського експреса.. загув гучно й довго (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 19);

// Меткий, спритний.

— Ще знаєте,— веде господиня.— коли б не дитина, то я б її [Варку] й довіку держала… Що за чистуха та чепуруха, що за швидка-шпарка! (Мирний, І, 1954, 88);

[Тетяна:] Заграйте, дідусю, такої, щоб я досхочу натанцювалася. [Явдоким:] Стривай-бо, шпарка дзиго, дай відсапнути (Кроп., V, 1959, 170);

Шпаркими, зажерливими очима обмацала вона в одну мить всі куточки просторої, сповненої всіма достатками хати (Кач., Вибр., 1953, 169);

// Те саме, що хва́цький.

І зразу, наче сміючись з посвисту куль, в російському окопі заграла гармонь: "Вдоль да по речке, вдоль да по Казанке". Хор застуджених солдатських голосів підхопив шпаркий мотив (Смолич, Мир.., 1958, 169);

// Сильний, інтенсивний.

Шпаркий дощ.. ніби втихав (Ле, Україна, 1940, 363);

// Негайний, пильний.

Тільки що повернувся він [ксьондз] з Прилуччини, куди посилав його Заленський по шпаркому ділу (Стор., І, 1957, 381).

∆ Шпарки́й до ді́ла — здатний швидко й старанно виконувати доручену роботу.

[Олеся (читає):] Хазяїнові моєму я дуже уподобався, бо був шпаркий до діла (Кроп., II, 1958, 300).

2. Гарячий, палючий.

Над Миколаївським степом — шпарке сонце (Рад. Укр., 17.У 1968, 1);

Безвітря —бути шпаркому дню (Логв., Давні рани, 1961, 5);

Шпаркий піт заливав йому очі (Папч, І, 1956, 396);

// Дошкульний (про мороз).

Наливайко гнав геть такі думки, вони морозом шпарким проймали його й крізь теплий гусарський одяг… (Ле, Наливайко, 1957, 50);

Стояв шпаркий морозець (Гуц., Скупана.., 1965, 110).

3. перен. Палкий, пристрасний, жагучий.

Якесь нове, шпарке почуття охопило її цілу істоту: це було солодке почуття, близької помсти… (Стар., Облога.., 1961, 79);

Молода кров шпарка, серце гаряче: западе дівці парубок в око,— не встережеться, як і покохає… (Мирний, І, 1949, 361);

Згадався шпаркий поцілунок з гетьманом; ним відкупилася тоді від його настирливості (Ле, Україна, 1940, 299);

Голос його переходить в шепотіння, але шпарке, тривожне, як маячіння (Л. Укр., І, 1951, 451);

// Дошкульний, різкий (про мову, слово, відповідь і т. ін.).-

Не сердься, чоловіче, за мою шпарку одповідь,— з жалем промовив січовик, — як будеш гинуть, я од тебе не одцураюсь і обидві руки тобі простягну (Стор., І, 1957, 339);

//Спритний, гострий на язик.

Солоха чим дужче товщала, тим більше якось сліпла.. За це й сусідка господині, шпарка й горласта міщанка, прозвала її гандзоокою (Мирний, І, 1954, 68);

Доярка тітка Варка — Ну й шпарка, гостроязика! (Біл., Зигзаг, 1956, 30).