шпунт
ШПУНТ¹, а, ч., спец.
1. Поздовжній виступ або паз для з’єднування одне з одним дощок, брусів, блоків і т. ін., а також таке з’єднання, при якому виступ однієї частини входить у паз іншої.
Часто для виготовлення годівниць беруть дошки, які збивають в шпунт (Свинар., 1956, 280).
2. Те саме, що шпунти́на.
Всі ждуть, не нашкодила б річка у бурю страшну, у туман… Але із шпунтів перемичка під захист взяла котлован (Шер., Дружбою.., 1954, 100);
В повітрі стояв безупинний скрегіт тягачів, що тягли до Дніпра волоком довжелезні штаби сталевих шпунтів і труб та величезні листи сталі (Довж., Зач. Десна, 1957, 562);
// збірн. Ряд шпунтин, які щільно прилягають одна до одної.
При забиванні шпунта у щільний грунт на нижній кінець шпунтини надівають башмак, а на голову — бугель (Довідник сіль. будівельника, 1956, 159).
3. У виноробстві — спеціальний корок, яким закривають у бочці вино, яке ще не перебродило.
ШПУНТ², а, ч. Інструмент у вигляді сталевого загостреного з одного кінця стержня, який застосовується скульпторами для первинної обробки каменю.
Шпунт і скарпель у руках [каменотеса] дзвеніли. Іскри летіли йому з-під рук (Шпорта, Вибр., 1958, 228).
Значення в інших словниках
- шпунт — Гара Словник чужослів Павло Штепа
- шпунт — ШПУНТ¹, а́, ч., спец. 1. Поздовжній виступ або паз для з'єднування одне з одним дощок, брусів, блоків і т. ін., а також таке з'єднання, при якому виступ однієї частини входить у паз іншої. Словник української мови у 20 томах
- шпунт — шпунт 1 іменник чоловічого роду виступ або паз шпунт 2 іменник чоловічого роду інструмент Орфографічний словник української мови
- шпунт — шпу́нт: ◊ до шпу́нту геть, цілковито, зовсім (ср, ст): Я вичистила свої кишені, гаманець і пластикову картку до шпунту (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- шпунт — I -а, ч., спец. 1》 Поздовжній виступ або паз для з'єднування одне з одним дощок, брусів, блоків і т. ін., а також таке з'єднання, за якого виступ однієї частини входить у паз іншої. 2》 Те саме, що шпунтина. || збірн. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шпунт — (нім. Spund) 1. З’єднання конструктивних елементів (найчастіше дощок, щитів, паль), коли виступ одного елемента входить у відповідний йому паз другого елемента. Словник іншомовних слів Мельничука
- шпунт — Поздовжній виступ у дошці, брусу, палі, розрахований на те, щоб щільно входити у виїмку сусідньої дошки або іншого елемента. Архітектура і монументальне мистецтво
- шпунт — Шпунт, -та м. Пуншъ. Сим. 143. Там пани чаї та шпунти п'ють. Ном. № 10380. Словник української мови Грінченка