шпіц
ШПІЦ, а́, ч. Невеликий кімнатний собака з вузькою маленькою мордою, стоячими вухами і густою довгою пухнастою шерстю перев. білого кольору.
[Молчалін:] Ваш шпіц —— чудовий шпіц, не більший од наперстка; Все гладив я його, яка шовкова шерстка! (Грибоєдов, Лихо з розуму, перекл. Рильського, 1947, 109);
Проклятий шпіц учепився в мій одяг і проволікся за мною через кілька сходів (Сміл., Сашко, 1957, 82).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шпіц — Шпіц: — вільне місце в кінці газетної сторінки [17] — «під шпіц»: вільне місце на кінці газети [VI] — Шпіц: під шпіц викладене як «вільне місце на кінці газети» (505). Насправді, значення під шпіц у Франка, як і взагалі в Галичині, ширше. Словник з творів Івана Франка
- шпіц — ШПІЦ, а́, ч. Невеликий кімнатний собака з вузькою маленькою мордою, стоячими вухами і густою довгою пухнастою шерстю перев. білого кольору. [Молчалін:] Ваш шпіц – чудовий шпіц, не більший од наперстка; Все гладив я його, яка шовкова шерстка! (М. Словник української мови у 20 томах
- шпіц — шпіц іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- шпіц — шпіц 1. кінчик, верхівка (ср, ст) ◊ бра́ти на шпіц кпити, жартувати, насміхатися (ст)|| = лаха дерти ◊ да́ти шпіца копнути в сідниці (м, ср, ст)|| = копен-дупен дати ◊ на шпіц із гострим кінцем; гостро (ср, ст)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- шпіц — -а, ч. Невеликий кімнатний собака з вузькою маленькою мордою, стоячими вухами і густою довгою пухнастою шерстю перев. білого кольору. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шпіц — Шпіц, -ца́; шпіци́, -ці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)