1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

шпіц

шпіц 1. кінчик, верхівка (ср, ст)

◊ бра́ти на шпіц кпити, жартувати, насміхатися (ст)|| = лаха дерти

◊ да́ти шпіца копнути в сідниці (м, ср, ст)|| = копен-дупен дати

◊ на шпіц із гострим кінцем; гостро (ср, ст): Директор Кокорудз дуже рідко коли з'являвся на коридорі; коли часом під час перерви виходив з канцелярії із золотим “цвікером” на чорному шнурочку, із жовтими короткими вусами, засмаленими від цигар, а гострою борідкою “на шпіц”, тоді раптово все стихало в коридорі, а глибоким поклонам не було кінця (Дзедзик); Мешти на шпіц вже вийшли з моди, тепер носять з круглим носиком (Авторка)||шпіцастий

◊ трима́ти фа́сун свій як шпіц = трима́ти шпіц

◊ трима́ти шпіц достойно, гідно поводитися (ср, ст)||тримати фасун, тримати фасун свій як шпіц

◊ шпіц в сра́ку вул. копняк у сідниці (м, ср, ст)|| = копняк в приписове місце

2. вул. чоловічий статевий орган (ст)|| = будуляк

◊ зла́пати на шпіц вульг. заразитися венеричною хворобою (ст)

3. вул. підліток; хлопчина (ст)|| = бейлик

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпіц — Шпіц: — вільне місце в кінці газетної сторінки [17] — «під шпіц»: вільне місце на кінці газети [VI] — Шпіц: під шпіц викладене як «вільне місце на кінці газети» (505). Насправді, значення під шпіц у Франка, як і взагалі в Галичині, ширше. Словник з творів Івана Франка
  2. шпіц — ШПІЦ, а́, ч. Невеликий кімнатний собака з вузькою маленькою мордою, стоячими вухами і густою довгою пухнастою шерстю перев. білого кольору. [Молчалін:] Ваш шпіц – чудовий шпіц, не більший од наперстка; Все гладив я його, яка шовкова шерстка! (М. Словник української мови у 20 томах
  3. шпіц — шпіц іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. шпіц — -а, ч. Невеликий кімнатний собака з вузькою маленькою мордою, стоячими вухами і густою довгою пухнастою шерстю перев. білого кольору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шпіц — Шпіц, -ца́; шпіци́, -ці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. шпіц — ШПІЦ, а́, ч. Невеликий кімнатний собака з вузькою маленькою мордою, стоячими вухами і густою довгою пухнастою шерстю перев. білого кольору. [Молчалін:] Ваш шпіц —— чудовий шпіц, не більший од наперстка; Все гладив я його, яка шовкова шерстка!... Словник української мови в 11 томах