штора
ШТО́РА, и, ж. Віконна занавіска, яка згортається в рулон, піднімається або відсувається перев. з допомогою шнура.
Він встав з постелі і спустив штору (Коцюб., І, 1955, 407);
Що творилося в багатих квартирах, нікому не відомо. Штори були спущені, і перелякана ненависть зорила на тріумфуючі вулиці тільки через вузесенькі, ледве помітні щілинки (Довж., І, 1958, 165);
Марта, не підходячи до вікна, потягла легко за шнурок. Штора підскочила вгору (Вільде, На порозі, 1955, 33);
*Образно. Вже синь води не вабить зору: Онегу, збурену, сувору, покрили штори крижані (Гонч., Вибр., 1959, 275);
Розсунув ранок світлий штору ночі (Шер., Щастя.., 1951, 26);
Опускалася штора похила небозводів і злив (Голов., З листів.., 1940, 23);
// Занавіска взагалі.
Штора, що маскувала вузенькі двері між книжковими шафами, тихо, ледве помітно загойдалася (Кол., Терен.., 1959, 175);
// Складені з вузьких дощечок або металевих пластинок віконниці.
Гаманюк допоміг їй підняти залізну штору, слідом за нею зайшов до контори (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 54).