1. Словник української мови в 11 томах

штукатур

ШТУКАТУ́Р, а, ч. Робітник, фахівець з штукатурення чого-небудь.

Раніше штукатурні роботи вважалися важкими і малопродуктивними. Штукатур, стоячи на дерев’яних підмостках, спочатку на стіну набивав дранку, а потім вручну наносив розчин і розрівнював його правилом (Таємн. вапна, 1957, 81).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штукатур — Тинькар Словник чужослів Павло Штепа
  2. штукатур — ШТУКАТУ́Р, а, ч. Робітник, фахівець із штукатурення чого-небудь. Раніше штукатурні роботи вважали важкими і малопродуктивними. Штукатур, стоячи на дерев'яних підмостках, спочатку на стіну набивав дранку, а потім вручну наносив розчин і розрівнював його правилом (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. штукатур — штукату́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. штукатур — -а, ч. Робітник, фахівець із штукатурення чого-небудь; тинькар. Великий тлумачний словник сучасної мови