штукатур
ШТУКАТУ́Р, а, ч.
Робітник, фахівець із штукатурення чого-небудь.
Раніше штукатурні роботи вважали важкими і малопродуктивними. Штукатур, стоячи на дерев'яних підмостках, спочатку на стіну набивав дранку, а потім вручну наносив розчин і розрівнював його правилом (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- штукатур — Тинькар Словник чужослів Павло Штепа
- штукатур — штукату́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- штукатур — -а, ч. Робітник, фахівець із штукатурення чого-небудь; тинькар. Великий тлумачний словник сучасної мови
- штукатур — ШТУКАТУ́Р, а, ч. Робітник, фахівець з штукатурення чого-небудь. Раніше штукатурні роботи вважалися важкими і малопродуктивними. Штукатур, стоячи на дерев’яних підмостках, спочатку на стіну набивав дранку, а потім вручну наносив розчин і розрівнював його правилом (Таємн. вапна, 1957, 81). Словник української мови в 11 томах