шуліка
ШУЛІ́КА, и, ч. Великий хижий птах родини яструбиних з довгими крилами і загнутим дзьобом; коршак.
Мов курята, сполохані шулікою, люди подались до церкви (Фр., II, 1950, 364);
У сонячній, холодній імлі степового ранку ширяє над землею шуліка (Чаб., Балкан. весна, 1960, 479);
Раптом налетів шуліка, шугнув до дерева, і синичка жалібно забилася в кігтях хижака (Коп., Як вони.., 1961, 115);
*У порівн. Ясь ще довго грав, а потім подивився і не пізнав хлопця — ніс у нього був гачкуватий, як у шуліки (Ів., Вел. очі, 1956, 42);
// перен., розм. Жорстока, злобна людина.
— Ну та й змостив же собі гніздо Яремка отам на горі!.. Трудно буде козакам викишкати отого шуліку з гнізда,— загомонів стиха Вовгура-Лисенко (Н.-Лев., VII, 1966, 131);
То весна, то зима настава; Кожний стук той в безмірних світах одкрива Людям,— зграї шулік і голубок,— без впину То колиску одним, то другим домовину… (Л. Укр., IV, 1954, 262);
Ні шуліки, ні грабіжки злі, Верховино, не страшні тобі, ковалі великої землі на посту у дружбі, не злобі (Рудь, Дон. зорі, 1958, 120);
// перен., розм. Ворожий літак.
Міст запнула чорна завіса диму й куряви, а знахабнілі шуліки все шугали й шугали над землею, ревучи й розтинаючи свистом моторів повітря (Збан., Таємниця.., 1971, 23);
Кожному було ясно, що вони летять на нас — ці німецькі шуліки (Ткач, Моряки, 1948, 32).
◊ Шулі́кою (як шулі́ка, мов шулі́ка) наліта́ти (налеті-ти, кида-тися, ки́нутися і т. ін.) на кого — раптово, хижо накидатися, нападати на кого-небудь.
Роман, почувши крик, прибіг до стайні і шулікою кинувся на Загубу (Мам., Тв., 1962, 507);
Кепські, чує шпак, діла Та з шпаківні — як стріла. Окрутнувсь — та на кота, мов шуліка, наліта (Біл., Пташ. голоси, 1956,8).
Значення в інших словниках
- шуліка — Яструб, каня, коршак, р. половик; (хто) П. розбишака; шульпіка, шуляк. Словник синонімів Караванського
- шуліка — [шул’іка] -кие, д. і м. -л'іц'і Орфоепічний словник української мови
- шуліка — ШУЛІ́КА, и, ч. 1. Великий хижий птах родини яструбових із довгими крилами і загнутим дзьобом; коршак. Мов курята, сполохані шулікою, люди подались до церкви (І. Франко); У сонячній, холодній імлі степового ранку ширяє над землею шуліка (М. Словник української мови у 20 томах
- шуліка — шулі́ка іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- шуліка — -и, ч. Великий хижий птах родини яструбиних з довгими крилами і загнутим дзьобом; коршак. || перен., розм. Ворожий літак. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шуліка — ШУЛІ́КА (хижий птах), КО́РША́К, ШУ́ЛЯ́К розм., РЯБЕ́ЦЬ розм., ШУЛІ́К розм., ШУЛЬПІ́КА діал. У сонячній, холодній імлі степового ранку ширяє над землею шуліка (М. Словник синонімів української мови
- шуліка — Шулі́ка, -ки, -ці; -лі́ки, -лі́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шуліка — Шуліка, -ки м. Коршунъ. Ном. № 13386. Словник української мови Грінченка