1. Словник української мови в 11 томах

шумиха

ШУМИ́ХА¹, й, ж.

1. розм. Штучно роздуті пересуди, жваве обговорення чого-небудь незначного.

Він мав обов’язок виставляти перед нею оголену душу, і декорував її театральною шумихою, мучився, прів, і нічого не виходило в нього (Коцюб., І, 1955, 406);

— Кожна хвилина для нас дорога. І якщо ми, замість того, щоб працювати, затіємо організаційну шумиху, почнемо перебудовувати ту організацію праці, яка існує зараз, переставляти людей, учити їх, то ніколи буде працювати (Ткач, Плем’я.., 1961, 86).

2. заст. Сухозлітка.

Цвяховані були там стіни 1 вікна всі з морської піни; Шумиха, оливо, свинець, Блищали міді там і криці, Всі убрані були світлиці; По правді, панський був дворець (Котл., І, 1952, 148);

Дівчата сідали кружка; перед усякою стояла кужілка з визолоченим шумихою вершком (П. Куліш, Вибр., 1969, 291);

Чи не купити Оленці довгого цукерка, оздобленого золотою стрічкою, обліпленого шумихою (Горд., II, 1959, 183).

ШУМИ́ХА², и, ж., етн. Міфічна істота, згадувана в піснях, якими супроводжується шум ( див. шум³).

А в нашого Шума Зеленая шуба. А в Шумихи голубая, Бо Шумиха молодая (Чуб., III, 1872, 51).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шумиха — див. шум Словник чужослів Павло Штепа
  2. шумиха — ШУМИ́ХА¹, и, ж. 1. розм. Штучно роздуті пересуди, жваве обговорення чого-небудь незначного. Він мав обов'язок виставляти перед нею оголену душу, і декорував її театральною шумихою, мучився, прів, і нічого не виходило в нього (М. Словник української мови у 20 томах
  3. шумиха — шуми́ха 1 іменник жіночого роду штучно роздуті пересуди; сухозлітка — арх. розм. шуми́ха 2 іменник жіночого роду, істота міфічна істота Орфографічний словник української мови
  4. шумиха — I -и, ж., заст. Сухозлітка. II -и, ж., етн. Міфічна істота, згадувана в піснях, якими супроводжується шум (див. шум III). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шумиха — СУХОЗЛІ́ТКА (дуже тонкі пластинки золота, якими оздоблюють що-небудь), СУХОЗЛО́ТИЦЯ рідше, ПОЗЛІ́ТКА розм., ШУМИ́ХА заст., ШУМОВИ́ННЯ рідше. Словник синонімів української мови
  6. шумиха — Шуми́ха, -хи, -сі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. шумиха — Шумиха, -хи ж. 1) Сусальное золото. Чуб. II. 288. Шумиха, оливо, свинець, блищали міди там і криці. Котл. Ен. 2) Жена шума. см. шум 4. Чуб. III. 50. Словник української мови Грінченка