шумиха

Значення в інших словниках

1. шумиха — ШУМИ́ХА¹, и, ж. 1. розм. Штучно роздуті пересуди, жваве обговорення чого-небудь незначного. Він мав обов'язок виставляти перед нею оголену душу, і декорував її театральною шумихою, мучився, прів, і нічого не виходило в нього (М. Словник української мови у 20 томах
2. шумиха — шуми́ха 1 іменник жіночого роду штучно роздуті пересуди; сухозлітка — арх. розм. шуми́ха 2 іменник жіночого роду, істота міфічна істота Орфографічний словник української мови
3. шумиха — I -и, ж., заст. Сухозлітка. II -и, ж., етн. Міфічна істота, згадувана в піснях, якими супроводжується шум (див. шум III). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шумиха — СУХОЗЛІ́ТКА (дуже тонкі пластинки золота, якими оздоблюють що-небудь), СУХОЗЛО́ТИЦЯ рідше, ПОЗЛІ́ТКА розм., ШУМИ́ХА заст., ШУМОВИ́ННЯ рідше. Словник синонімів української мови
5. шумиха — Шуми́ха, -хи, -сі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. шумиха — ШУМИ́ХА¹, й, ж. 1. розм. Штучно роздуті пересуди, жваве обговорення чого-небудь незначного. Він мав обов’язок виставляти перед нею оголену душу, і декорував її театральною шумихою, мучився, прів, і нічого не виходило в нього (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
7. шумиха — Шумиха, -хи ж. 1) Сусальное золото. Чуб. II. 288. Шумиха, оливо, свинець, блищали міди там і криці. Котл. Ен. 2) Жена шума. см. шум 4. Чуб. III. 50. Словник української мови Грінченка