шуміння
ШУМІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шумі́ти¹ 1 і звуки, утворювані цією дією.
Він відхиляє капюшон і вслухається в дощове шуміння (Рибак, Помилка.., 1940, 15);
У шепоті, в шумінні, в шелестінні, У прохолоднім подиху вітрів, У квітці і в пророслому насінні — Усюди спів життя, весняний спів (Дор., Тобі, народе.., 1959, 9);
Зашелестіло все небо, незримі хвилі потужного шуміння понеслись над головою (Вітч., 7-8, 1946, 54).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шуміння — ШУМІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шумі́ти¹ 1 і звуки, утворювані цією дією. Він відхиляє капюшон і вслухається в дощове шуміння (Н. Рибак); У шепоті, в шумінні, в шелестінні, У прохолоднім подиху вітрів, У квітці і в пророслому насінні – Усюди спів життя... Словник української мови у 20 томах
- шуміння — шумі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- шуміння — -я, с. Дія за знач. шуміти I 1) і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови