шуміння
ШУМІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. шумі́ти¹ 1 і звуки, утворювані цією дією.
Він відхиляє капюшон і вслухається в дощове шуміння (Н. Рибак);
У шепоті, в шумінні, в шелестінні, У прохолоднім подиху вітрів, У квітці і в пророслому насінні – Усюди спів життя, весняний спів (П. Дорошко);
Зашелестіло все небо, незримі хвилі потужного шуміння понеслись над головою (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шуміння — шумі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- шуміння — -я, с. Дія за знач. шуміти I 1) і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шуміння — ШУМІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шумі́ти¹ 1 і звуки, утворювані цією дією. Він відхиляє капюшон і вслухається в дощове шуміння (Рибак, Помилка.. Словник української мови в 11 томах