шуруп
ШУРУ́П, а, ч. Кріпильний гвинт для дерев’яних деталей, для прикріплення до дерева металічних виробів і т. ін.
Шурупи являють собою металеві стерженьки, які мають на одному кінці головку, здебільшого плоску або напівкруглу. З другого боку, приблизно на половину всієї своєї довжини, шуруп має спеціальну гвинтову конічну нарізку (Гурток «Умілі руки..», 1955, 63);
Високий чоловік стояв біля дверей цієї кімнати. Він, не поспішаючи, одгвинчував шурупи (Собко, Граніт, 1937, 97);
Смагляві обличчя знову ворухнулись усміхами, коли вони, понахилявшись, стали розглядати Віталіїв передавач, змонтований із хаосу шурупів, примітивну, кустарну штуку в грубій коробці (Гончар, Тронка, 1963, 107).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шуруп — Шруба, шрубка, шрубочка, див. гвинт Словник чужослів Павло Штепа
- шуруп — ШУРУ́П, а, ч. Кріпильний гвинт для дерев'яних деталей, для прикріплення до дерева металічних виробів і т. ін. Шурупи являють собою металеві стерженьки, які мають на одному кінці головку, здебільшого плоску або напівкруглу. Словник української мови у 20 томах
- шуруп — шуру́п іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- шуруп — -а, ч. Кріпильний гвинт для дерев'яних деталей, для прикріплення до дерева металічних виробів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови