1. Словник української мови в 11 томах

шурувати

ШУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. перех. і без додатка, спец. Перемішувати в топці паливо.

[Юнга:] Я скоро буду кочегаром, вже шурував топку, от побачите (Корн., І, 1955, 44);

Кочегар Ваня став шурувати в топці (Донч., VI, 1957, 170);

// Взагалі перемішувати, перевертати, ворушити що-небудь.

2. перех. і без додатка, розм. Старанно, ретельно чистити, мити, скребти що-небудь.

Якось надвечір шурували ми з Устею підлогу в шостому корпусі. Аж заходить сам директор (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 106);

П’ятнадцять хвилин митиме Гальванеску руки і шуруватиме їх щіткою. Після того він почне операцію… (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 240);

Велика бочка з лугом, таким міцним, що від нього на пальцях злазила шкіра, нагадувала, що весь отой крам треба мити, шурувати, сушити і — знов укладати на давнє місце (Вільде, Сестри.., 1958, 456);

*Образно. Кілька дівчат вийшло на берег моря, слухають, як хвиля шурує пісок (Скл., Орл. крила, 1948, 54).

3. неперех., перен., фам. Розвивати енергійну діяльність, діяти завзято, з азартом.

— Не турбуйтесь, Корнію Кириловичу.— Та знаю, попереджувати тебе марно. Але зрозумій — у мене теж справи. Початок я тобі зробив, а тепер шуруй сам (Збан., Малин, дзвін, 1958, 65);

// Швидко, енергійно йти куди-небудь (з дієсловом, перев. у наказовому способі).

Не встиг скинути комбінезона, як його покликали: — Студент, шуруй до механіка! (Зар., На.. світі, 1967, 5);

— На ось,— сказав [Мусій],— десять марок і біжи в місто. Купи цілу пачку паперу та все, що тобі треба. Шуруй! (Козл., Ю. Крук, 1957, 372).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шурувати — зап., (кочергою) шурхати, шарудіти; (піском) ШАРУВАТИ; нак. ШУРУЙ! (куди) смали! мотай! Словник синонімів Караванського
  2. шурувати — див. бігти Словник синонімів Вусика
  3. шурувати — Чистити, вичищувати, вичистити, повичищувати, обчищувати, обчистити, пообчищувати, почитувати, почистити, прочищувати, прочистити, попрочиідувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. шурувати — ШУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. що, чим і без дод., спец. Перемішувати в топці паливо. [Юнга:] Я скоро буду кочегаром, вже шурував топку, от побачите (О. Корнійчук); Кочегар Ваня став шурувати в топці (О. Словник української мови у 20 томах
  5. шурувати — шурува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. шурувати — шурува́ти вул. 1. винищувати (м, ср, ст) 2. швидко йти геть (м, ср, ст) ◊ шуру́й звідси забирайся геть (м, ср, ст)|| = гуляй звідси Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. шурувати — Ую, -уєш, недок. Йти. Насилу спекавшись цього монстра, стрімголов шурую додому (А. Дністровий). Шуруємо звідси, — каже Леська. — Мені ця кнайпа обридла (Ю. Винничук). Словник сучасного українського сленгу
  8. шурувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. і без додатка, спец. Перемішувати в топці паливо. || Взагалі перемішувати, перевертати, ворушити що-небудь. 2》 перех. і без додатка, розм. Старанно, ретельно чистити, мити, скребти що-небудь. 3》 неперех., перен., фам. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. шурувати — ВОРУШИ́ТИ (злегка переміщати що-небудь, посувати, міняти положення); ПЕРЕВЕРТА́ТИ (спідньою частиною догори); ПЕРЕГОРТА́ТИ (що-небудь легке); ШУРУВА́ТИ спец. (перемішувати в топці паливо). Морська вода ворушить колоду на піску (Ю. Словник синонімів української мови