1. Словник української мови в 11 томах

шурх

ШУРХ¹, ШУРХ-ШУ́РХ, виг. Уживається як присудок за знач. шу́рхати, шу́рхнути.

Шурх-шурх, шурх-шурх, черкається об неї широкий лист кленовий та білий тополевий (Вас., І, 1959, 221);

— Ага, так ти злякався, значить… Боїшся? А я не боюся. — Шурх [Гарасько] поміж соснами — і був такий (Тют., Вир, 1964, 345);

Під ногами шурх! та шурх! гадюки (Гончар, Тронка, 1963, 31).

ШУРХ², у, ч., діал. Яр.

[Мати:] Тобі б усе ганяти по шурхах з приблудою, з накидачем отим! (Л. Укр., III, 1952, 224).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шурх — див. тікати; шуміти Словник синонімів Вусика
  2. шурх — ШУРХ¹, ШУРХ-ШУ́РХ, виг. Уживається як присудок за знач. шу́рхати, шу́рхнути. Шурх-шурх, шурх-шурх, черкається об неї широкий лист кленовий та білий тополевий (С. Васильченко); – Ага, так ти злякався, значить... Боїшся? А я не боюся. Словник української мови у 20 томах
  3. шурх — шурх 2 іменник чоловічого роду яр діал. Орфографічний словник української мови
  4. шурх — -у, ч., діал. Яр. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шурх — Шурх меж., выражающее быстрый проваль куда-либо или быстрое вскакиваніе во что-либо, преимущественно въ отверстіе. Святий дух у дірку шурх. (Загадка). Лубен. у. Само сіре, хвіст як шило, та попередо мною в траву шурх! Ото ж була миш. КС. 1883. III. 672. Словник української мови Грінченка