1. Словник української мови в 11 томах

шуршати

ШУРША́ТИ, шу́, ши́ш, недок., розм. Те саме, що шу́рхати 1.

Бризкає звуками метал кіс, шуршать сталеві змії в траві, сліпучо поблискують у проміннях сонця (Хотк., II, 1966, 339);

Постоли шуршали у пітьмі ночі, як з леговищ людських, загублених в горах, поспішали сусіди на пізні вогні (Коцюб., II, 1955, 351);

По сірому асфальту шинами шуршать блакитні тролейбуси і автобуси (Панч, На калин, мості, 1965, 273);

Дощ шуршить по стінах і покрівлях (Дор., Передгроззя, 1935, 85);

*Образно. Розгортала шорстке листя огудини рукою, а огірків не бачила. Вирве який — укине в пелену задумано, і ще в листі огудини — шур! шур!.. Аж і не листя то зовсім огіркове, пов’яле од спеки, а спогади, спогади… А вона розгортає їх, шуршить ними. Шукає чого? (Головко, І, 1957, 232).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шуршати — Мускотіти, зімускочувати, зімускотіти, помускочувати, помускотіти, шамати, шамнути, зішамувати, зішамнути, пошамувати, пошамнути, шамкати, шамконути, зішамкувати, зішамкати, пошамкувати, пошамкати, шамкотіти, зашамкотіти, зішамкотіти, пошамкотіти... Словник чужослів Павло Штепа
  2. шуршати — ШУРША́ТИ, шу́, ши́ш, недок., розм. Те саме, що шу́рхати 1. Бризкає звуками метал кіс, шуршать сталеві змії в траві, сліпучо поблискують у проміннях сонця (Г. Словник української мови у 20 томах
  3. шуршати — шурша́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  4. шуршати — Шу, -шиш, недок. 1. Говорити. Припини шуршати — вуха болять! 2. Хвилюватись, піклуватись про щось. Наші люди шуршать з цього приводу — подивимось. Словник сучасного українського сленгу
  5. шуршати — -шу, -шиш, недок., розм. Те саме, що шурхати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шуршати — в одну́ шуршу́ з ким, фам. Заодно. — Неначе в тюрму запер отой… ваш заступник, чи що ..— з дитячою безпосередністю переконувала дівчина.— Звісно, й мама в одну шуршу з тим інженером: нехай, каже, лікується (Іван Ле). Фразеологічний словник української мови
  7. шуршати — ШЕЛЕСТІ́ТИ (видавати, утворювати, викликати шелест), ШАРУДІ́ТИ, ШУ́РХАТИ, ШУРХОТА́ТИ (ШУРХОТІ́ТИ), ШЕ́МРАТИ (ШЕ́МРІТИ рідше), ШЕ́РХАТИ розм., ШЕРХОТА́ТИ (ШЕРХОТІ́ТИ) розм., ШЕРЕХТІ́ТИ розм., ШАМОТІ́ТИ розм., ШУШУ́КАТИ розм., ШУШУ́КАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови