1. Словник української мови в 11 томах

щасливчик

ЩАСЛИ́ВЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до щасли́вець.

Так ми їх там поколошматили, що з-під гори вирвалися до Сави лише поодинокі щасливчики (Рад. Укр., 16.VI 1946, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щасливчик — див. щасливий Словник синонімів Вусика
  2. щасливчик — ЩАСЛИ́ВЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до щасли́вець. Так ми їх там поколошматили, що з-під гори вирвалися до Сави лише поодинокі щасливчики (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  3. щасливчик — щасли́вчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. щасливчик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до щасливець. 2》 розм. Той, кому постійно щастить, щаслива людина. Великий тлумачний словник сучасної мови