1. Великий тлумачний словник сучасної мови

щасливчик

щасли́вчик

-а, ч.

1》 Зменш.-пестл. до щасливець.

2》 розм. Той, кому постійно щастить, щаслива людина.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щасливчик — див. щасливий Словник синонімів Вусика
  2. щасливчик — ЩАСЛИ́ВЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до щасли́вець. Так ми їх там поколошматили, що з-під гори вирвалися до Сави лише поодинокі щасливчики (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  3. щасливчик — щасли́вчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. щасливчик — ЩАСЛИ́ВЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до щасли́вець. Так ми їх там поколошматили, що з-під гори вирвалися до Сави лише поодинокі щасливчики (Рад. Укр., 16.VI 1946, 3). Словник української мови в 11 томах