щебет
ЩЕ́БЕТ, у, ч.
1. Спів деяких птахів (ластівок, солов’їв, жайворонків, щиглів і т. ін.).
В різні фарби одягалися квітки, І до гнізд злітались з щебетом пташки (Щог., Поезії, 1958, 421);
Коли ж трактори наближалися — жайворонячий щебет танув у голосній мові працьовитих машин (Ю. Янов., II, 1954, 129);
Ластівки літали понад самою землею мовчки, без щебету (Тют., Вир, 1964, 197);
З приміщення польового табору тим часом, перегукуючись із щебетом солов’їв, линуть звуки акордеона (Грим., Незакінч. роман, 1962, 207).
2. перен. Швидка, жвава мова (перев. жінок і дітей).
Сутінки ллються проти ночі; Женці прибрались за пори, Спинились щебети жіночі, І плач, і регіт дітвори (Граб., І, 1959, 448);
Біс його знає, що криється в цих великих очах: чи селянський сум за землею, чи за дитячим щебетом, який і досі сниться колишньому вчителеві сільської школи (Стельмах, II, 1962, 52).
Значення в інших словниках
- щебет — ЩЕ́БЕТ, у, ч. 1. Спів деяких птахів (ластівок, солов'їв, жайворонків, щиглів і т. ін.). В різні фарби одягалися квітки, І до гнізд злітались з щебетом пташки (Я. Словник української мови у 20 томах
- щебет — ще́бет іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- щебет — -у, ч. 1》 Спів деяких птахів (ластівок, солов'їв, жайворонків, щиглів і т. ін.). 2》 перен. Швидка, жвава мова (перев. жінок і дітей). Великий тлумачний словник сучасної мови
- щебет — СПІВ (про птахів), ЩЕ́БЕТ, ЩЕБЕТА́ННЯ, СВИСТ, ПО́СВИСТ, ПРИ́СВИСТ, ТЬО́ХКАННЯ, ПІ́ЯННЯ розм., ЩЕ́БІТ діал. З вікон чулося грайливе цвірінькання горобців, пронизливі посвисти ластівок, раз по раз долітав голосний півнячий спів (Ю. Словник синонімів української мови