щебетання
ЩЕБЕТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. щебета́ти і звуки, утворювані цією дією.
Сонце викотилось і освітило садок. Тодозя почала примічати яблуні, квітки, почула пташине щебетання (Н.-Лев., VII, 1966, 113);
Крізь арку сонце червоніє, Каміння сіре золотить, І з ледве чутним щебетанням Низенько ластівка летить (Рильський, І, 1960, 164);
Щебетання солов’їне та тихе кумкання жаб долітає в розчинене вікно (Головко, Літа.., 1956, 34);
Поступово вгамовувалося жайвороння, і тепер тільки зрідка можна було почути над степом заливчасте щебетання, яке не вгавало весною (Цюпа, Краяни, 1971, 316);
Одарка сиділа на лаві й любувалася синовою забавкою, щебетанням дочки… (Мирний, III, 1954, 107);
Дитяче радісне щебетання, шум стиглої пшениці, дзвін кіс і серпів — яка то чудесна музика, як вона до душі людям! (Чаб., Балкан. весна, 1960, 146).
Значення в інших словниках
- щебетання — див. звучання Словник синонімів Вусика
- щебетання — ЩЕБЕТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. щебета́ти і звуки, утворювані цією дією. Сонце викотилось і освітило садок. Тодозя почала примічати яблуні, квітки, почула пташине щебетання (І. Словник української мови у 20 томах
- щебетання — щебета́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- щебетання — -я, с. Дія за знач. щебетати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- щебетання — СПІВ (про птахів), ЩЕ́БЕТ, ЩЕБЕТА́ННЯ, СВИСТ, ПО́СВИСТ, ПРИ́СВИСТ, ТЬО́ХКАННЯ, ПІ́ЯННЯ розм., ЩЕ́БІТ діал. З вікон чулося грайливе цвірінькання горобців, пронизливі посвисти ластівок, раз по раз долітав голосний півнячий спів (Ю. Словник синонімів української мови
- щебетання — Щебета́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- щебетання — Щебета́ння, -ня с. 1) Щебетаніе. Драг. 114. Грин. III. 256. Нема в саду соловейка, нема щебетання. Чуб. V. 73. 2) Веселый разговоръ, веселая болтовня. Словник української мови Грінченка