щебетання
Щебета́ння, -ня
с.
1) Щебетаніе. Драг. 114. Грин. III. 256. Нема в саду соловейка, нема щебетання. Чуб. V. 73.
2) Веселый разговоръ, веселая болтовня.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- щебетання — див. звучання Словник синонімів Вусика
- щебетання — ЩЕБЕТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. щебета́ти і звуки, утворювані цією дією. Сонце викотилось і освітило садок. Тодозя почала примічати яблуні, квітки, почула пташине щебетання (І. Словник української мови у 20 томах
- щебетання — щебета́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- щебетання — -я, с. Дія за знач. щебетати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- щебетання — СПІВ (про птахів), ЩЕ́БЕТ, ЩЕБЕТА́ННЯ, СВИСТ, ПО́СВИСТ, ПРИ́СВИСТ, ТЬО́ХКАННЯ, ПІ́ЯННЯ розм., ЩЕ́БІТ діал. З вікон чулося грайливе цвірінькання горобців, пронизливі посвисти ластівок, раз по раз долітав голосний півнячий спів (Ю. Словник синонімів української мови
- щебетання — Щебета́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- щебетання — ЩЕБЕТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. щебета́ти і звуки, утворювані цією дією. Сонце викотилось і освітило садок. Тодозя почала примічати яблуні, квітки, почула пташине щебетання (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах