1. Орфографічний словник української мови

щебетання

щебета́ння

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щебетання — див. звучання Словник синонімів Вусика
  2. щебетання — ЩЕБЕТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. щебета́ти і звуки, утворювані цією дією. Сонце викотилось і освітило садок. Тодозя почала примічати яблуні, квітки, почула пташине щебетання (І. Словник української мови у 20 томах
  3. щебетання — -я, с. Дія за знач. щебетати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. щебетання — СПІВ (про птахів), ЩЕ́БЕТ, ЩЕБЕТА́ННЯ, СВИСТ, ПО́СВИСТ, ПРИ́СВИСТ, ТЬО́ХКАННЯ, ПІ́ЯННЯ розм., ЩЕ́БІТ діал. З вікон чулося грайливе цвірінькання горобців, пронизливі посвисти ластівок, раз по раз долітав голосний півнячий спів (Ю. Словник синонімів української мови
  5. щебетання — Щебета́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. щебетання — ЩЕБЕТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. щебета́ти і звуки, утворювані цією дією. Сонце викотилось і освітило садок. Тодозя почала примічати яблуні, квітки, почула пташине щебетання (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. щебетання — Щебета́ння, -ня с. 1) Щебетаніе. Драг. 114. Грин. III. 256. Нема в саду соловейка, нема щебетання. Чуб. V. 73. 2) Веселый разговоръ, веселая болтовня. Словник української мови Грінченка