щем
ЩЕМ, у, ч.
1. рідко. Тупий, ниючий біль, спричинений яким-небудь подразненням.
2. перен. Відчуття неспокою, тривоги, хвилювання, збудження.
Мені хочеться плакати. Я почуваю себе глибоко нещасним.. Болючий щем охоплює душу (Речм., Твій побратим, 1962, 54);
Старенький, вигорілий на сонці жакет, в якому Поліна приїхала до міста, досі зберігав запах рідної хати. Жалісний щем взяв за серце ще дужче (Хор., Місто.., 1962, 166);
Війна! Смертельна небезпека нависла над цими мирними, до болю, до душевного щему рідними полями (Коз., Сальвія, 1959, 44);
Він думками перекидався в Чувашію, до щему в серці відчував, що вже встиг засумувати за рідною землею, за рідним словом (Збан., Сеспель, 1961, 86);
Сергій занімів у подиві. Ще ніколи не бачив такої ночі. Вона лилася в серце, осідала в ньому солодким щемом (Мушк., Чорний хліб, 1960, 14).
Значення в інших словниках
- щем — див. БІЛЬ. Словник синонімів Караванського
- щем — ЩЕМ, у, ч. 1. рідко. Тупий, ниючий біль, спричинений яким-небудь подразненням. 2. перен. Відчуття неспокою, тривоги, хвилювання, збудження. Мені хочеться плакати. Я почуваю себе глибоко нещасним .. Болючий щем охоплює душу (В. Словник української мови у 20 томах
- щем — щем іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- щем — -у, ч. 1》 рідко. Тупий, ниючий біль, спричинений яким-небудь подразненням. 2》 перен. Відчуття неспокою, тривоги, хвилювання, збудження. Великий тлумачний словник сучасної мови