щем

ЩЕМ, у, ч.

1. рідко. Тупий, ниючий біль, спричинений яким-небудь подразненням.

2. перен. Відчуття неспокою, тривоги, хвилювання, збудження.

Мені хочеться плакати. Я почуваю себе глибоко нещасним.. Болючий щем охоплює душу (Речм., Твій побратим, 1962, 54);

Старенький, вигорілий на сонці жакет, в якому Поліна приїхала до міста, досі зберігав запах рідної хати. Жалісний щем взяв за серце ще дужче (Хор., Місто.., 1962, 166);

Війна! Смертельна небезпека нависла над цими мирними, до болю, до душевного щему рідними полями (Коз., Сальвія, 1959, 44);

Він думками перекидався в Чувашію, до щему в серці відчував, що вже встиг засумувати за рідною землею, за рідним словом (Збан., Сеспель, 1961, 86);

Сергій занімів у подиві. Ще ніколи не бачив такої ночі. Вона лилася в серце, осідала в ньому солодким щемом (Мушк., Чорний хліб, 1960, 14).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щем — див. БІЛЬ. Словник синонімів Караванського
  2. щем — ЩЕМ, у, ч. 1. рідко. Тупий, ниючий біль, спричинений яким-небудь подразненням. 2. перен. Відчуття неспокою, тривоги, хвилювання, збудження. Мені хочеться плакати. Я почуваю себе глибоко нещасним .. Болючий щем охоплює душу (В. Словник української мови у 20 томах
  3. щем — щем іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. щем — -у, ч. 1》 рідко. Тупий, ниючий біль, спричинений яким-небудь подразненням. 2》 перен. Відчуття неспокою, тривоги, хвилювання, збудження. Великий тлумачний словник сучасної мови