щербинка
ЩЕРБИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до щерби́на.
Шлак роз’їв у поді [печі] спочатку невеличку щербинку, яка під впливом розтопленого металу розрослася й стала справжньою ямою (Собко, Біле полум’я, 1952, 9);
Гончар не помітив ні її ластовиння, ні синюватих уст, ні тієї щербинки в зубах, що була вірною прикметою зрадливої вдачі (Стельмах, І, 1962, 301);
— Он тобі кобила зуб вибила.— Вона прикрила губкою щербинку, але не зводила очей з нього (Тют., Вир, 1964, 473).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- щербинка — див. щербина Словник синонімів Вусика
- щербинка — ЩЕРБИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до щерби́на. Шлак роз'їв у поді [печі] спочатку невеличку щербинку, яка під впливом розтопленого металу розрослася й стала справжньою ямою (В. Словник української мови у 20 томах
- щербинка — щерби́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- щербинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до щербина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- щербинка — Щербина, -ни ж. Зазубрина, брешь, изъянъ. Як умре дитина, то мала щербина; а як тато або мама, то велика яма. Ном. № 9371. ум. щербинка. Словник української мови Грінченка