1. Словник української мови у 20 томах

щербинка

ЩЕРБИ́НКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до щерби́на.

Шлак роз'їв у поді [печі] спочатку невеличку щербинку, яка під впливом розтопленого металу розрослася й стала справжньою ямою (В. Собко);

Гончар не помітив ні її ластовиння, ні синюватих уст, ні тієї щербинки в зубах, що була вірною прикметою зрадливої вдачі (М. Стельмах);

– Он тобі кобила зуб вибила. – Вона прикрила губкою щербинку, але не зводила очей з нього (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щербинка — див. щербина Словник синонімів Вусика
  2. щербинка — щерби́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. щербинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до щербина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. щербинка — ЩЕРБИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до щерби́на. Шлак роз’їв у поді [печі] спочатку невеличку щербинку, яка під впливом розтопленого металу розрослася й стала справжньою ямою (Собко, Біле полум’я, 1952, 9); Гончар не помітив ні її ластовиння... Словник української мови в 11 томах
  5. щербинка — Щербина, -ни ж. Зазубрина, брешь, изъянъ. Як умре дитина, то мала щербина; а як тато або мама, то велика яма. Ном. № 9371. ум. щербинка. Словник української мови Грінченка