1. Словник української мови в 11 томах

щиглик

ЩИ́ГЛИК¹, а, ч. Зменш.-пестл. до щи́голь¹.

— І щиглик, пробувши довго в клітці, не відважується відразу летіти на волю (Фр., VII, 1951, 397);

Над сріблом води лісової Знімаючись, щиглик дзвенів.. Ми їхали мовчки з тобою, Для щастя не знаючи слів (Рильський, І, 1960, 126);

*У порівн. Хисткий, як билина, рівний, як очеретина, жвавий, як щиглик, виростає Івась (Н.-Лев., І, 1956, 101);

Юрко мовчав. Він стояв скособочений, малий, настовбурчений, як голодний щиглик. Він думав (Мушк., День.., 1967, 95).

ЩИ́ГЛИК², а, ч. Зменш.-пестл. до щи́голь².

— А ти куди? — запищав Андрійко.— Малий ти все знати,— і, давши братові легенького щиглика, Іван закрив за собою двері (Собко, Звич. життя, 1957, 14).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щиглик — [шчиглиек] -ка, м. (на) -ку/-ков'і, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  2. щиглик — ЩИ́ГЛИК¹, а, ч. Зменш.-пестл. до щи́голь¹. – І щиглик, пробувши довго в клітці, не відважується відразу летіти на волю (І. Франко); Над сріблом води лісової Знімаючись, щиглик дзвенів .. Ми їхали мовчки з тобою, Для щастя не знаючи слів (М. Словник української мови у 20 томах
  3. щиглик — щи́глик 1 іменник чоловічого роду, істота птах щи́глик 2 іменник чоловічого роду удар пальцем Орфографічний словник української мови
  4. щиглик — I -а, ч. Зменш.-пестл. до щиголь I. II -а, ч. Зменш.-пестл. до щиголь II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. щиглик — Щи́глик, -ка; -лики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. щиглик — Щиглик, -ка м. ум. отъ щиголь. Словник української мови Грінченка