щупаків

ЩУПАКІ́В, ко́ва, ко́ве. Прикм. до щупа́к; належний щупакові.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щупаків — ЩУПАКІ́В, ко́ва, ко́ве. Прикм. до щупа́к; належний щупакові. Словник української мови у 20 томах
  2. щупаків — щупакі́в прикметник Орфографічний словник української мови
  3. щупаків — -кова, -кове. Прикм. до щупак. || Належний щупакові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. щупаків — Щупаків, -кова, -ве Принадлежащій щукѣ-самцу. У щупаковій голові є такі кісточки. ЕЗ. V. 179. Поли в щупаковім череві знайдуть рибу ще свіжу. ЕЗ. V. 178. Словник української мови Грінченка