щупаків
ЩУПАКІ́В, ко́ва, ко́ве. Прикм. до щупа́к; належний щупакові.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- щупаків — ЩУПАКІ́В, ко́ва, ко́ве. Прикм. до щупа́к; належний щупакові. Словник української мови у 20 томах
- щупаків — щупакі́в прикметник Орфографічний словник української мови
- щупаків — -кова, -кове. Прикм. до щупак. || Належний щупакові. Великий тлумачний словник сучасної мови
- щупаків — Щупаків, -кова, -ве Принадлежащій щукѣ-самцу. У щупаковій голові є такі кісточки. ЕЗ. V. 179. Поли в щупаковім череві знайдуть рибу ще свіжу. ЕЗ. V. 178. Словник української мови Грінченка