щупак
ЩУПА́К, а́, ч. Самець щуки; щука.
І щупаки плили у прибережні води Вслід за самицями, як завжди, рік у рік… (Рильський, Поеми, 1957, 258);
— Сидимо ми біля млина, бідкаємось. Як ось хлопчики, що там купалися, витягли з-під млинового колеса щупака (Тулуб, Людолови, І, 1957, 74);
Данило випрохав кінського волосу у жокеїв на іподромі, і Тося сплела йому таку волосінь на щупака, що й в батька її, Максима, не було (Смолич, Мир.., 1958, 34);
В печі на великих сковородах смажилися карасі в сметані, ковбаси з риби, крученики з щупака і в’юни до хріну (Панч, Гомон. Україна, 1954, 73).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- щупак — Щука [IV,VI,XIX] Риба в воді тота потриває довше, котра швидше і безпечніше зумів найти собі поживу: щупак той переживе других щупаків, котрий швид- шип, міцніший і проворніший ловити, напр. Словник з творів Івана Франка
- щупак — ЩУПА́К, а́, ч. Самець щуки; щука. І щупаки плили у прибережні води Вслід за самицями, як завжди, рік у рік... (М. Рильський); – Сидимо ми біля млина, бідкаємось. Як ось хлопчики, що там купалися, витягли з-під млинового колеса щупака (З. Словник української мови у 20 томах
- щупак — щупа́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- щупак — -а, ч. 1》 Самець щуки; щука. 2》 Елемент бойового гопака – удар у стрибку двома ногами уперед. Великий тлумачний словник сучасної мови
- щупак — як щупа́к на сковорі́дці, з дієсл. Дуже сильно, надзвичайно. Мав неспокійний сон. Хропів, харчав, аж мала дитина збудилася, а над ранок став через сон кричати, кидав собою як щупак на сковорідці (Б. Лепкий). Фразеологічний словник української мови
- щупак — ЩУ́КА (хижа прісноводна риба), ЩУПА́К (також самець щуки). Не надь, Рибалко молоденький, На зрадний гак ні щуки, ні лина!.. (П. Гулак-Артемовський); Прямо в торбу із ріки Попадають щупаки (М. Стельмах). Словник синонімів української мови
- щупак — Щупа́к, -ка́; -паки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)