1. Словник української мови в 11 томах

югнути

ЮГНУ́ТИ, ну́, неш, док., розм. Швидко піти, побігти куди-небудь, зникнути десь.

Андрійко йому своє: — І так сидіть нудно! — Та знов югне з хати — і слід загув!.. (Вовчок, I,1955, 275);

Враз на хуторі затріщали постріли, кулі засвистіли довкола вітряка, і селянин, кинувши воза, югнув під вітряк (Панч, І, 1956, 569).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. югнути — див. бігти; іти; тікати Словник синонімів Вусика
  2. югнути — ЮГНУ́ТИ, ну́, неш, док., розм. Швидко піти, побігти куди-небудь, зникнути десь. Андрійко йому своє: – І так сидіть нудно! – Та знов югне з хати – і слід загув!.. Словник української мови у 20 томах
  3. югнути — югну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  4. югнути — -ну, -неш, док., розм. Швидко піти, побігти куди-небудь, зникнути десь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. югнути — Югнути, -ну, -неш гл. Побѣжать, махнуть. Та знов югне з хати, — і слід загув. МВ. ІІ. 10. Югнем косити! Словник української мови Грінченка