юга
ЮГА́, и́, ж.
1. Те саме, що імла́.
Палке небо, жовтувата Недвижима пилюга. Млява спека й тьмянувата, Де не глянеш, скрізь юга (Манж., Тв., 1955, 72);
Сонце.. витріщилося зверху.. Понад озером закурилася легенька синяста юга (Дн. Чайка, Тв., 1960, 115);
Навкруги весь степ як у тумані од юги (Головко, II, 1957, 224).
2. Снігова буря; завірюха, хурделиця.
А все як давнє спогадаю, То воскресає і воно: Та люта ніч, юга холодна… (Черн., Поезії, 1959, 94);
// Сніг, що переноситься низовим вітром.
Вітер шаленів. Він люто здував з горбів суху, колючу югу, болісно бив нею в обличчя, сипав під ноги (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 342).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- юга — див. вітер; заметіль; марево Словник синонімів Вусика
- юга — ЮГА́, и́, ж. 1. Те саме, що імла́. Палке небо, жовтувата Недвижима пилюга. Млява спека й тьмянувата, Де не глянеш, скрізь юга (І. Манжура); Сонце .. витріщилося зверху .. Словник української мови у 20 томах
- юга — юга́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири юги́ Орфографічний словник української мови
- юга — -и, ж. 1》 Те саме, що імла. 2》 Снігова буря; завірюха, хурделиця. || Сніг, що переноситься низовим вітром. Великий тлумачний словник сучасної мови
- юга — ЗАВІРЮ́ХА (сильний вітер із снігом), ХУРТОВИ́НА, МЕТЕ́ЛИЦЯ, ВІ́ХОЛА, ЗАМЕТІ́ЛЬ, ХУ́ГА, ЗАВІ́Я, СНІГОВІ́Й, СНІЖНИ́ЦЯ, ХУГОВІ́Й, ЮГА́, ХВИ́ЩА розм., ХУГАВИ́ЦЯ розм., ХУРДЕ́ЛИЦЯ розм., ХУРДЕ́ЛЯ розм., ХУРДИ́ГА розм., ХУРТЕ́ЧА розм., СНІГОВИ́ЦЯ розм. Словник синонімів української мови
- юга — Юга, -ги ж. Родъ сухого тумана въ жаркій лѣтній день, — кажется, будто воздухъ смѣшанъ съ голубоватымъ дымомъ. Юга — це Петро вівці жене. Мнж. 157. У юзі сонце бреде. Черк. у. Як юга повів, — гречка уся пропаде. Нѣжин. у. Юга йде, — чи не горить де село, або що. Черк. у. Словник української мови Грінченка