юга

ЗАВІРЮ́ХА (сильний вітер із снігом), ХУРТОВИ́НА, МЕТЕ́ЛИЦЯ, ВІ́ХОЛА, ЗАМЕТІ́ЛЬ, ХУ́ГА, ЗАВІ́Я, СНІГОВІ́Й, СНІЖНИ́ЦЯ, ХУГОВІ́Й, ЮГА́, ХВИ́ЩА розм., ХУГАВИ́ЦЯ розм., ХУРДЕ́ЛИЦЯ розм., ХУРДЕ́ЛЯ розм., ХУРДИ́ГА розм., ХУРТЕ́ЧА розм., СНІГОВИ́ЦЯ розм., ВІ́ХАЛО діал., ЗАВІ́ЙНИЦЯ діал., ЗАМЕТІ́ЛЬНИЦЯ діал., ЗАМЕ́ТА діал., ЗА́МЕТЬ діал., КУШПЕЛА́ діал., КУРА́ діал., МЕТІ́ЛЬ діал., ФУ́ГА діал., ФУРДЕ́ЛИЦЯ діал., ХВИ́ЖА діал., ХИ́ЗА (ОХИ́ЗА) діал., ШАРУ́ГА діал., КРУТІЯ́ рідко, СНІГОВІ́ЙНИЦЯ рідко, СНІГОКРУ́ТНИЦЯ рідко; БУРА́Н підсил. (перев. у степу); ПУРГА́ підсил. рідко (перев. у горах, тундрі і т. ін.). Крутить завірюха, сипле колючий сніг в очі (В. Петльований); Надвечір здійнялася страшна хуртовина. Увесь світ зятягло білою пеленою (І. Цюпа); Віхола втихла, було навіть тепло. Засніжена мати не нарікала на хурделицю і, здавалось, посміхалася (А. Іщук); Артем убрав голову в плечі і, як плавець у розбурхані хвилі, кинувся в снігову заметіль (А. Головко); В глибоких заметах брьохають коні, хуга замітає снігом дорогу (М. Коцюбинський); Хурделяє хуга хуртовинна, Засипає снігом очі вщерть (І. Драч); І свистить в степу завія, І зникає крутія (А. Малишко); Вітроносна зима випала, мете, в'южить, вивертається вітер, б'є сніговій (К. Гордієнко); На другий день похолодніло, завіяла ще більша сніжниця (А. Турчинська); Іноді він сумує за білими снігами свого дитинства, за стогоном лісу під час хуговію, за.. пекучими морозами (О. Сизоненко); А все як давнє спогадаю, То воскресає і воно: Та люта ніч, юга холодна ... (М. Чернявський); Хугавиця шарпала його плащ-накидку, зірвала з голови шапку(з газети); В свистючих хурделях, в гудучій негоді До міста він мчить на коні (М. Бажан); Хурдига стояла страшенна, замело дороги (В. Земляк); Хуртеча за вікном розгулювалась, усе там гуло-стугоніло (О. Гончар); Снігу білого намисто Сипле в вікна сніговиця (П. Дорошко); Знемігся вітер, утомилося й віхало, затихло (Панас Мирний); Вночі налетіла завійниця. З гуком, свистом переносила-пересипала снігові замети (Я. Качура); Де не взявся вітер, б'є снігом під ноги — одно слово, пішла заметільниця (Г. Хоткевич); Замети замели дороги, Завії замели сліди (С. Крижанівський); Була тоді кушпела велика, — сніг так зараз слід і замете (Словник Б. Грінченка); Метіль мете, пурга снігами сіє (А. Малишко); Приходить вона (зима) в село страшною хуртовиною, приводить з собою своїх діток — хизи й охизи та тріскучі морози (Панас Мирний); — І куди він хоче їхати по такій заметі? А тут не нині, то завтра жди нової сніговійниці (І. Франко); Вітер.. підіймає Олю вгору І несе на білу гору, Де живе його сестра, Снігокрутниця кура (П. Воронько); Вовки виють в степах, буран рве землю, мете за вікном сніговицею (О. Гончар); Надворі вже третю добу реве пурга, замітає наш будинок (О. Донченко). — Пор. 1. бу́ря.

МЛА (ІМЛА́) (прозорі випари, рух яких ледве помітний; легкий туман, який огортає що-небудь), МА́РЕВО, ЮГА́, СЕРПА́НОК, КУРИ́ЩЕ розм. Тяжко було йти по грязюці, в холодній млі, несучи клунки (М. Грушевський); З копички дівчині видно, як сонце накинуло сітку марева на Синяву (М. Стельмах); Понад озером закурилася легенька синяста юга (Дніпрова Чайка); Східний край неба вже побілів і пойнявся рожевим серпанком (М. Старицький); А там знизу, з лук Пслових, білим курищем здіймається туман (Панас Мирний).