1. Словник української мови в 11 томах

юнка

Ю́НКА, и, ж. Жін. до юна́к.

Вона вже не дівчинка, але ще й не юнка. Вона з цікавістю і з радісним завмиранням серця придивляється тепер сама до себе (Донч., IV, 1957, 163);

Дзвінкий сміх і пісня юнок злітали в весняне небо й тріпотіли в блакиті (Мик., II, 1957, 237);

*У порівн. О юносте моя!.. Як юнка чорноброва, всміхнулась ти мені, і зір твій одсіяє (Сос., Солов. далі, 1957, 156).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. юнка — див. дівчина; молодий Словник синонімів Вусика
  2. юнка — див. дівиця, мадмуазель моск. дивчина Словник чужослів Павло Штепа
  3. юнка — -и. Жін. до юнак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. юнка — Ю́НКА, и, ж. Жін. до юна́к. Вона вже не дівчинка, але ще й не юнка. Вона з цікавістю і з радісним завмиранням серця придивляється тепер сама до себе (О. Донченко); Дзвінкий сміх і пісня юнок злітали в весняне небо й тріпотіли в блакиті (І. Словник української мови у 20 томах
  5. юнка — ю́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  6. юнка — Ю́нка, ю́нки, ю́нці; ю́нки, ю́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)