юний

Ю́НИЙ, а, е. Молодий, дуже молодий.

Настя сиди та ший. А воно таке молоде, юна ще така, а в неї ще серце од кожного слова кипить, в неї ще думки рояться веселі дівочі (Вовчок, І, 1955, 263);

З грюкотом влетів юний моряк-фронтовик, обідраний, у поросі, з шпорами (Корн., І, 1955, 29);

// Який буває у молодих.

Він був обвітрений і загорілий, наче цілі дні проводив на полях, підставляючи своє юне обличчя сонцю та вітрам (Шиян, Баланда, 1957, 76);

— Щонайкращі вбрання й запашні квіти ввижалися юним очам (Довж., І, 1958, 335);

Вона готувалась до цієї роботи з усім завзяттям і трепетом юного серця (Донч., V, 1957, 334);

// Власт. юності (у 1, 3 знач.), юнацтву (у 2 знач.).

Вона побачила, що в неї гарна ніжна шия й плечі, що в її великих темних очах спалахують іскорки нерозтраченої ніжності й юного натхнення (Довж., І, 1958, 329);

О мрії юні, нездійснимі! (Сос., І, 1957, 432);

// Малолітній (про дітей, підлітків — учасників яких-небудь наукових гуртків, аматорів якогось виду мистецтва і т. ін.).

Валентин, справді, вважався одним з найкращих юних винахідників по школі і в міському Палаці піонерів (Гончар, IV, 1960, 78);

Дитяча самодіяльність набирає дедалі різноманітніших форм — збільшується кількість хорових, драматичних, літературних гуртків, гуртків юних натуралістів, юних техніків (Іст. укр. літ., II, 1956, 220);

Я вже політрук роти,— он воно куди сягнув актор театру юного глядача! (Ю. Янов., І, 1954, 60);

// Який недавно з’явився, почав існувати, рости (про рослини).

Весна слала тепло, свіжий аромат відживної юної зелені сповняв повітря (Досв., Вибр., 1959, 361);

Тріщать гілки, хитаються На юному дубку (Бичко, Сійся.., 1959, 206);

// перен. Який недавно почався, виник, щойно почав свою діяльність і т. ін.

Цвітуть, хитаються сади, В садах і музика, і співи… Епохи юної сліди На кожнім кроці (Сос., І, 1957, 468);

На шлях широкий вийшла юна праця І піснею простори веселить (Рильський, III, 1961, 108);

// у знач. ім. ю́ні, ю́них, мн. (оди. ю́ний, ю́ного, ч.; ю́на, ю́ної, ж., ю́не, ю́ного, с.). Молоді люди.

Стомилися хлопці, присіли спочити, Промокли усі до кісток. І юний промовив: — Як хочеться жити!— А старший зітхнув і замовк (Воронько, Тепло.., 1959, 160).

Ю́ний піоне́р — те саме, що піоне́р 3.

Знайте всі: я — юний піонер! Скрізь зразковим буду: вдома, в школі… (Нех., Ми живемо.., 1960, 77);

Ю́ні дні (ро́ки) — дні, роки юності.

Не забудь, не забудь Юних днів, днів весни (Фр., X, 1954, 13).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. юний — див. МОЛОДИЙ, (глядач) малолітній, не дорослий, (- зелень) свіжий, (спортсмен) ІД. юніор Словник синонімів Караванського
  2. юний — див. молодий Словник синонімів Вусика
  3. юний — моск. молодий молодий, молоденький, молодесенький, молодісінький, молодявий, молодик, молодан, див. молодець, молодий чоловік, отрок Словник чужослів Павло Штепа
  4. юний — -а, -е. Молодий, дуже молодий. || Який буває у молодих. || Власт. юності (у 1, 3 знач.), юнацтву (у 2 знач.). || Малолітній (про дітей, підлітків – учасників яких-небудь наукових гуртків, аматорів якогось виду мистецтва і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. юний — Ю́НИЙ, а, е. Молодий, дуже молодий. Настя сиди та ший. А воно таке молоде, юна ще така, а в неї ще серце од кожного слова кипить, в неї ще думки рояться веселі дівочі (Марко Вовчок); З грюкотом влетів юний моряк-фронтовик, обідраний, у поросі... Словник української мови у 20 томах
  6. юний — ю́ний прикметник Орфографічний словник української мови
  7. юний — МОЛОДИ́Й (який має небагато років, не досяг зрілого віку — про людину, тварину), МО́ЛОД фольк., МОЛОДИ́СТИЙ розм., Я́РИЙ розм.; Ю́НИЙ (який має дуже мало років — про людину); БЕЗБОРО́ДИЙ розм., БЕЗВУ́СИЙ розм. Словник синонімів української мови