1. Словник української мови в 11 томах

юпчина

ЮПЧИ́НА, и, ж., розм., заст. Те саме, що ю́пка.

Між родичами молодого сиділа стара бабусечка у темній хустці, у темній юпчині (Вовчок, І, 1955, 193);

Вона швидко накинула на себе юпчину та й побігла.. до баби Мокрини (Гр., II, 1963, 373);

— Дощ який ллє, а Сидір десь у лісі,— зітхнула Мотря.. — Оце в мене й душі немає: як він там на дощі у самій юпчині? (Л. Янов., І, 1959, 366).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. юпчина — ЮПЧИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що ю́пка. Між родичами молодого сиділа стара бабусечка у темній хустці, у темній юпчині (Марко Вовчок); Вона швидко накинула на себе юпчину та й побігла .. до баби Мокрини (Б. Словник української мови у 20 томах
  2. юпчина — юпчи́на іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  3. юпчина — -и, ж., розм., заст. Те саме, що юпка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. юпчина — КОРСЕ́ТКА (КЕРСЕ́ТКА) (верхній жіночий одяг — безрукавка, пошита в талію з кольорової тканини), КОРСЕ́Т (КЕРСЕ́Т), КОРСЕТИ́НА (КЕРСЕТИ́НА) розм. (стара або благенька); Ю́ПКА, ЮПЧИ́НА розм. (подібний одяг, але довгий і перев. з рукавами). Словник синонімів української мови
  5. юпчина — Юпчина, -ни ж. = юпка. Г. Барв. 112. Ухопила юпчину і ранісінько погнала овечат. Г. Барв. 380. Словник української мови Грінченка