1. Словник української мови у 20 томах

юпчина

ЮПЧИ́НА, и, ж., розм.

Те саме, що ю́пка.

Між родичами молодого сиділа стара бабусечка у темній хустці, у темній юпчині (Марко Вовчок);

Вона швидко накинула на себе юпчину та й побігла .. до баби Мокрини (Б. Грінченко);

– Дощ який ллє, а Сидір десь у лісі, – зітхнула Мотря .. – Оце в мене й душі немає: як він там на дощі у самій юпчині? (Л. Яновська);

Огрядна молодиця не дивлячись на холод, у легенькій юпчині тягне воду з колодязя (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. юпчина — юпчи́на іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. юпчина — -и, ж., розм., заст. Те саме, що юпка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. юпчина — КОРСЕ́ТКА (КЕРСЕ́ТКА) (верхній жіночий одяг — безрукавка, пошита в талію з кольорової тканини), КОРСЕ́Т (КЕРСЕ́Т), КОРСЕТИ́НА (КЕРСЕТИ́НА) розм. (стара або благенька); Ю́ПКА, ЮПЧИ́НА розм. (подібний одяг, але довгий і перев. з рукавами). Словник синонімів української мови
  4. юпчина — ЮПЧИ́НА, и, ж., розм., заст. Те саме, що ю́пка. Між родичами молодого сиділа стара бабусечка у темній хустці, у темній юпчині (Вовчок, І, 1955, 193); Вона швидко накинула на себе юпчину та й побігла.. до баби Мокрини (Гр. Словник української мови в 11 томах
  5. юпчина — Юпчина, -ни ж. = юпка. Г. Барв. 112. Ухопила юпчину і ранісінько погнала овечат. Г. Барв. 380. Словник української мови Грінченка