1. Словник української мови у 20 томах

юпітер

ЮПІ́ТЕР, а, ч.

Потужний електричний дуговий освітлювач, прожектор, признач. для кінознімання при штучному або комбінованому освітленні та для інших потреб.

Оператори клопоталися біля юпітерів, діловито стрекотали кінокамери (з наук. літ.);

Гриміли, майже не стихаючи, впереміш з оркестром оплески, сяяли не гаснучи юпітери (В. Козаченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Юпітер — Юпі́тер 1 іменник чоловічого роду, істота давньоримський бог Юпі́тер 2 іменник чоловічого роду планета Орфографічний словник української мови
  2. Юпітер — Батько богів, див. Зевс Словник чужослів Павло Штепа
  3. юпітер — [йуп’ітеир] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іy (прожектор) Орфоепічний словник української мови
  4. Юпітер — -а, ч. 1》 У давньоримській міфології – верховний бог, владика богів і людей; матеріалізований образ цього бога у мистецтві. 2》 П'ята, найбільша планета Сонячної системи, орбіта якої знаходиться між Марсом і Сатурном. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. юпітер — юпі́тер (лат. Juppiter) 1. У давньоримській міфології головний бог, бог неба, світла, грому й дощу. 2. Найбільша планета Сонячної системи, п’ята за віддаленням від Сонця. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. Юпітер — I п'ята за віддаллю від Сонця планета Сонячної системи, маса якої перевищує суму мас решти планет; газорідинна куля, ймовірно, з малим твердим ядром; випромінює інфрачервоні промені, інтенсивність яких більша... Універсальний словник-енциклопедія
  7. Юпітер — Юпі́тер, -ра, -рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. юпітер — ЮПІ́ТЕР, а, ч. Потужний електричний дуговий освітлювальний прилад, прожектор, признач. для кінознімання при штучному або комбінованому освітленні та для інших потреб. Оператори клопоталися біля юпітерів, діловито стрекотали кінокамери (Мист. Словник української мови в 11 томах