1. Універсальний словник-енциклопедія

Юпітер

I

п'ята за віддаллю від Сонця планета Сонячної системи, маса якої перевищує суму мас решти планет; газорідинна куля, ймовірно, з малим твердим ядром; випромінює інфрачервоні промені, інтенсивність яких більша, ніж випливає з одержаної від Сонця енергії, що свідчить про інтенсивне нагрівання, викликане гравітаційним стисненням планети; має товсту непрозору атмосферу (переважно водень і гелій, а також аміак і метан), у ній видно темні смуги (холодніші місця) та плями — місця вихорів в атмосфері (найбільша — Вел. червона пляма 40 тис. і 14 тис. км); Ю. має 3 вузьких кільця, утворених уламками матерії, та 16 — із супутників; Ю. досліджували станції Піонер, Вояджер, Ґалілей. Юпітер

II

у рим. міфології давньоіт. божество ясного неба і світла, пізніше погоди; бог грому і блискавок; опікун законів і поручитель договорів; дарував перемогу; чоловік Юнони; ототожнювався з грец. Зевсом.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Юпітер — Юпі́тер 1 іменник чоловічого роду, істота давньоримський бог Юпі́тер 2 іменник чоловічого роду планета Орфографічний словник української мови
  2. Юпітер — Батько богів, див. Зевс Словник чужослів Павло Штепа
  3. юпітер — [йуп’ітеир] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іy (прожектор) Орфоепічний словник української мови
  4. Юпітер — -а, ч. 1》 У давньоримській міфології – верховний бог, владика богів і людей; матеріалізований образ цього бога у мистецтві. 2》 П'ята, найбільша планета Сонячної системи, орбіта якої знаходиться між Марсом і Сатурном. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. юпітер — ЮПІ́ТЕР, а, ч. Потужний електричний дуговий освітлювач, прожектор, признач. для кінознімання при штучному або комбінованому освітленні та для інших потреб. Оператори клопоталися біля юпітерів, діловито стрекотали кінокамери (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. юпітер — юпі́тер (лат. Juppiter) 1. У давньоримській міфології головний бог, бог неба, світла, грому й дощу. 2. Найбільша планета Сонячної системи, п’ята за віддаленням від Сонця. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. Юпітер — Юпі́тер, -ра, -рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. юпітер — ЮПІ́ТЕР, а, ч. Потужний електричний дуговий освітлювальний прилад, прожектор, признач. для кінознімання при штучному або комбінованому освітленні та для інших потреб. Оператори клопоталися біля юпітерів, діловито стрекотали кінокамери (Мист. Словник української мови в 11 томах