яворина
ЯВОРИ́НА, и, ж.
1. Окреме дерево явора; явір.
Темно в лісі. Молода струнка яворина, вкривши коріння оксамитовим мохом, високо сягає рябеньким стовбуром (Коцюб., І, 1955, 35);
В партизанськім лісі яворина Похилилась сумно до води (Перв., І, 1958, 353);
Він прилітає з далекого краю, Не спочиваючи, лине, лине, Здається, на світі миліш немає, Чим наше подвір’я, стара яворина (Мал., Звенигора, 1959, 52);
*У порівн. Батько здалік милується своєю донькою. Он ба, яка виросла, мов молода яворина (Цюпа, На крилах.., 1961, 237).
2. збірн. Яворовий ліс; яворова памолодь.
Ой вже мені не ходити по тій яворині (Коломийки, 1969, 215);
Максим, мов здоровий дубчак між явориною, визначався між усім тухольським парубоцтвом (Фр., VI, 1951, 34);
Молоденька яворина так і облипла коло нього [дуба], мов діти коло діда, як казку розказує (Коцюб., І, 1955, 459).
Значення в інших словниках
- яворина — див. явір Словник синонімів Вусика
- яворина — ЯВОРИ́НА, и, ж. 1. Окреме дерево явора; явір. Тешуть явір, тешуть явір, тешуть яворину, молодому козакові та на дубовину (Б. Грінченко); Темно в лісі. Молода струнка яворина, вкривши коріння оксамитовим мохом, високо сягає рябеньким стовбуром (М. Словник української мови у 20 томах
- яворина — явори́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- яворина — -и, ж. 1》 Окреме дерево явора; явір. 2》 збірн. Яворовий ліс; яворова памолодь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- яворина — Я́ВІР (дерево родини кленових), БІ́ЛИЙ КЛЕН, ЯВОРИ́НА. Стоїть явір над водою, В воду похилився (пісня); Гнеться яворина Від вітрів (Р. Братунь). Словник синонімів української мови
- яворина — Явори́на, -ті, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- яворина — Яворина, -ни ж. 1) = яворин = явір. На долині яворина хоче похилиться. Мет. 16. 2) Яворовое дерево. Тешуть явір, тешуть явір, тешуть яворину, молодому козакові та на дубовину. Грин. III. 280. Словник української мови Грінченка