ягдташ

ЯГДТА́Ш, а́, ч. Мисливська сумка для дичини й дрібного звіра.

З підперезаного величезного живота звисав важкий ягдташ, повний дичини (Довж., І, 1958, 422);

Сашко підтягнув на плечі набряклий ремінь ягдташа (Десняк, II, 1955, 402);

З двостволками і ягдташами за плечима ми йшли стежкою край степового шляху (Донч., VI, 1957, 362);

*Образно. На вулиці, в дорозі, в гостях.. прицілювався [П. К. Саксаганський] своїм гострим оком— постріл, і в ягдташі його пам’яті вже зберігається цікавий, потрібний йому жест, вираз обличчя, інтонація (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 205).