1. Словник української мови в 11 томах

ядовитий

ЯДОВИ́ТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що отру́йний.

Якби він знав, Яке-то лихо з його вийде, З того лукавого Давида, То, мов гадюку б, розтоптав І ядовитую б розтер Гадючу слину (Шевч., II, 1963, 406);

В травах високих.. ненароком На ядовиту гадюку вона наступила (Зеров, Вибр., 1966, 218);

Непомітно прийшла на.. одвічну крадіж дівочих вінків. Обманами окутала м’якими, вартових поставила і зашепотіла ядовитим шепотом відьма: — Ніхто не побачить… ніхто не дізнається… (Хотк., II, 1966, 123).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ядовитий — ЯДОВИ́ТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що отру́йний. Якби він знав, Яке-то лихо з його вийде, З того лукавого Давида, То, мов гадюку б, розтоптав І ядовитую б розтер Гадючу слину (Т. Шевченко); В травах високих .. ненароком На ядовиту гадюку вона наступила (М. Словник української мови у 20 томах
  2. ядовитий — ядови́тий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  3. ядовитий — ОТРУ́ЙНИЙ (який є отрутою, має в собі, виділяє отруту), ОТРУ́ЙЛИВИЙ, ОТРУ́ТНИЙ рідко, ЯДОВИТИЙ, ЯДУ́ЧИЙ рідко, ТРУ́ЙНИЙ діал.; ТОКСИ́ЧНИЙ спец. (який є токсином, містить токсин). Вуж не отруйний, не страшний нітрохи, Корисний навіть (М. Словник синонімів української мови