1. Словник української мови в 11 томах

якірець

ЯКІРЕ́ЦЬ, рця́, ч.

1. Зменш.-пестл. до я́кір.

Він притяг у хату старий іржавий якірець (Донч., II, 1956, 408);

В кожного [з поранених] на грудях лежала безкозирка й тріпотіли на вітрі муарові стрічки з золотими якірцями (Кучер, Голод, 1961, 20).

2. (Tribula S.). Одно— або дворічна трава родини паролистових, що має лежачі розгалужені стебла й парноперисті листки з дрібними жовтими квіточками.

У деяких бур’янів, як-от липучка, реп’яшок, якірці, лопухи та ін., насіння і плоди мають різні шипи, гачки тощо, якими вони чіпляються до шерсті тварин та одягу людини і теж розносяться на великій території (Колг. енц., II, 1956, 150).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. якірець — див. якір Словник синонімів Вусика
  2. якірець — ЯКІРЕ́ЦЬ, рця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до я́кір. Він притяг у хату старий іржавий якірець (О. Донченко); В кожного [з поранених] на грудях лежала безкозирка й тріпотіли на вітрі муарові стрічки з золотими якірцями (В. Кучер). Словник української мови у 20 томах
  3. якірець — якіре́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. якірець — -рця, ч. 1》 Зменш.-пестл. до якір. 2》 Одно- або дворічна трава родини паролистових, що має лежачі розгалужені стебла й парноперисті листки з дрібними жовтими квіточками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. якірець — Які́[о́]рець, якірця́; -рці́, -ці́в яко[і]ре́ць, якірця́; якірці́, -ці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)